Адміністративні справи по ст. 130 КУпАП

Керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів є одним з найпоширеніших порушень ПДР, що має, на жаль, тенденцію до зростання. Наприклад, лише в Києві в серпні поточного року кількість таких порушень зросла на 13,5 % у порівнянні з минулим липнем місяцем. Актуальності даній проблемі додає ще й можливе віднесення законодавцем цього правопорушення до категорії кримінальних.

Цілком природньо, що в цілому у суспільстві існує стійке негативне ставлення до осіб, що  припускаються порушень, передбачених ст. 130 КУпАП України. Між тим, таке загальне ставлення не позбавляє особу права на професійний захист адвоката, адже як і при розгляді будь – якого іншого правопорушення в суді необхідно перш за все довести вину особи певними засобами доказування. Що, в свою чергу, тягне за собою (передбачає) перевірку таких доказів на предмет їх належності та допустимості.

Крім того, не оцінюючи суворість санкції за ст. 130 КУпАП, можна сміливо стверджувати, що вона не є справедливою (принаймні є негнучкою, не індивідуалізованою). А саме, з точки зору відповідності покарання наслідкам такого правопорушення.

Наприклад, санкція за цією статтею буде однаковою:

  як до порушника, який порушив ПДР, керував ТЗ у стані сильного сп’яніння, допустив ДТП, відмовився пройти медичне обстеження, вів себе зухвало, погрожував оточуючим, ігнорував законні вимоги поліцейських тощо;

  так і для порушника, який зупинився на вимогу поліцейського, пройшов тест на перевірку стану сп’яніння на місці, внаслідок чого прилад зафіксував наявність алкоголю у 0,21 проміле.

Саме такий стан речей, не в останню чергу, і обумовлює більш ретельний розгляд в суді питання можливого притягнення винного до відповідальності за це порушення.

Окрім цього, в силу різних на те причин, непоодинокими є випадки, коли недобросовісні співробітники поліції складають протоколи про адмінправопорушення за ст. 130 КупАП, яке не мало місця в дійсності. Доведеність відсутності вини особи в таких справах має бути пріоритетом для адвоката і викликом його професійним навичкам.